Міжнародний техніко-економічний журнал «Українська залізниця»

Провідне залізничне видання, яке охоплює весь спектр найбільш актуальних проблем галузі. Його головними цілями є підвищення корпоративного іміджу кожної із залізниць України, конкурентоспроможності Укрзалізниці, її репутації та стабільності.

Європейська інтеграція — головний напрямок руху реформ Укрзалізниці. Перші кроки на цьому шляху вже зроблено, проте завдань ще дуже багато.

— Пане Томашу, розкажіть, будь ласка, де Ви працювали до цього часу та чому вирішили працювати в ПАТ «Укрзалізниця»?

— Останні 20 років я займав керівні посади в польських підприємствах. Моя робота була пов’язана з реструктуризацією, реформуванням, змінами, в основному, з оптимізацією діяльності цих підприємств. Це були підприємства різноманітного типу. Моє попереднє місце роботи — це спілка енергогрупи Таурон, де я займав посаду голови правління. Зважаючи на мій досвід роботи в Польщі, я отримав пропозицію від ПАТ «Укрзалізниця». Правління вважає, що мої знання та навички зможуть бути корисними у реструктуризації УЗ. Перші кілька місяців я працював заступником начальника регіональної філії «Львівська залізниця» з реформування, а зараз — я радник голови Правління з питань євроінтеграції.

— Які завдання Правління ПАТ «Укрзалізниця» поставило перед Вами, як радником до євроінтеграції?

Які першочергові кроки Ви запланували? — Кожен, хто хоч трохи цікавиться змінами, які відбуваються в Укрзалізниці, бачить, що провідною темою або стратегічним напрямком руху реформ є вихід української залізниці на світові ринки та налагодження міжнародних контактів. Враховуючи загальнополітичну ситуацію, стратегічним напрямком, все ж таки, є Захід і Євросоюз. Першочерговими завданнями для мене було налагодження міжнародних контактів для організації вантажних і пасажирських перевезень, тобто це відкриття нових маршрутів до Європи. Також до моїх обов’язків належить: ведення переговорів у галузі пошуку інвестицій, налагодження співпраці УЗ з іншими європейськими залізничними підприємствами, представництво ПАТ «Укрзалізниця» на цих переговорах, пошук нових партнерів та контрагентів.

— Пане Томашу, на Вашу думку, які зміни потрібні Укрзалізниці саме зараз, щоб стати рівноправними на ринку європейської транспортної системи?

— Наразі Укрзалізниця йде шляхом реформ і змін, насправді, потрібно дуже багато. Це стало наслідком того, що упродовж багатьох років залізниця була і залишається однією із найбільших компаній в Україні. На жаль, упродовж останніх років рівень інвестицій в рухомий склад та в інфраструктуру був недостатнім, тому стан рухомого складу є «плачевним». Першочерговим завданням є підвищення якості послуг завдяки оновленню рухомого складу, його ремонту, а також будівництво нових вагонів, яке заплановано вже цього року. Крім того, важливим аспектом підвищення якості послуг стає процес зміни ментальності працівників Укрзалізниці.

Працівники залізниці повинні зрозуміти, що підприємство існує не для того лише, щоб вони мали де працювати, а це є фірма, яка має працювати для пасажирів та бізнес-партнерів і має на меті отримання прибутку. Ще одним завданням є нормалізація функціонування організаційних структур залізниці, а також антикорупційна діяльність і ліквідація «патологій», які були і є в УЗ. Я маю на увазі цілу низку змін, які стосуються процедур проведення тендерів, закупівель, електронної системи моніторингу руху вагонів тощо. Все це — першочергові завдання реформування галузі.

— Неодноразово керівництво ПАТ «Укрзалізниця» стверджувало, що поїзд «Київ–Перемишль» — це тільки початок руху українських поїздів до Європи. Скажіть, будь ласка, до яких міст планується організувати рух поїздів найближчим часом і в подальшому? Який рухомий склад планується задіяти в цих напрямках?

— Звичайно, це нова тема. І одним із головних моїх завдань є питання налагодження сполучення України з сусідніми країнами. Рух поїзда Київ–Львів–Перемишль був організований у дуже короткі терміни. Тому я хочу зазначити, що підготовка і організація руху цього поїзда зайняла всього кільканадцять днів. Перші документи, які були передані нашим польським колегам 6 грудня 2016 року, запустили процес, який 23 грудня завершився запуском першого поїзда до Перемишля. Перш за все, хочу наголосити про велике значення Львівської залізниці й партнерів у Польщі, PKP linie kolejowe з Жешова, без яких це сполучення було би неможливе. Як «кожний успіх має багато батьків», так і у цьому випадку охочих «підставити свої груди для нагород» багато, тому я дозволяю собі пригадати ці факти.

Цей поїзд є однозначним успіхом. Вже близько 50 тис. пасажирів (станом на 15.04.2017 р.) скористувались ним. У вихідні цей поїзд перевозить близько 400–450 пасажирів, а в Різдвяні та Пасхальні свята був на 100% заповнений. Звичайно, і надалі ведуться роботи над вдосконаленням цього маршруту, що стосується як питань прискорення проходження пасажирами митного та прикордонного контролю, так і можливості купівлі квитків через інтернет тощо. Якщо говорити про подальші плани, то є кілька напрямків, які я вважаю перспективними. Незабаром часом планується відкриття сполучення між Ковелем і Хелмом. Це буде ще один маршрут, який дасть змогу подорожувати з Волині до польських Хелма, Любліна та Варшави. Ми плануємо провести переговори і розраховуємо, що з польського боку отримаємо підтримку цього проекту. Також ведуться переговори з Угорською стороною щодо маршруту Мукачево–Будапешт. Ми проаналізували комерційний потенціал поїзда між Перемишлем та Львовом і вирішили запустити постійне сполучення між Львовом та Краковом.

Це дуже великий проект, який вимагає багато дій зі сторони місцевої влади обох міст-партнерів, але це вже тема окремої розмови. Хочу додати, що в цих проектах, перш за все, будуть використовуватись поїзди, які призначені для експлуатації на колії 1520 мм. Технічне обслуговування цих поїздів буде проводитись українською стороною. Якщо говорити про Мукачеве та Ковель, тут можливо використання європейської колії, але вона потребує ремонту і модернізації. Тому на з’єднання Львова, Ковеля, чи Мукачева колією 1435 мм з європейськими містами потрібні великі інвестиції. І я вважаю, що для цього проекту ми змушені будемо чекати на фінансову допомогу від європейських партнерів.

— Керівництвом Укрзалізниці зроблено перші кроки у напрямку створення UZ Cargo International. Що, на Вашу думку, стане запорукою успішності цього проекту?

— Ця ідея базується на європейському та світовому досвіді. Практика, коли одна фірма акумулює всі види перевезень «під однією парасолькою», не дуже розповсюджена. Створення UZ Cargo — це ще один крок для УЗ, щоб стати фінансово сильним та надійним партнером для інших країн. Тому що, ця частина Укрзалізниці не тільки має приносити прибутки, а й дасть можливість стратегічної співпраці. Багато ведеться розмов про запуск Нового Шовкового шляху. Останні візити представників керівництва Укрзалізниці та обговорення з представниками Казахстану й Ірану показують перспективність зв’язку між Азією і Західною Європою через Україну. Успішні переговори з цього приводу були також проведено з партерами з Словаччини, Чехії, Австрії. Я думаю, що після створення компанії UZ Cargo, вона стане одним із важливих гравців на ринку залізничних перевезень в Європі.

— Скільки часу, на Вашу думку, потрібно для корінних та відчутних змін у залізничній галузі України?

— Відчуття змін у залізничній галузі залежить, насамперед, від української влади і від людей, які працюють на залізниці. Говорити про якісь «чарівні терміни», що це буде, наприклад, через два роки, чи 7 серпня 2020 року — звичайно ж немає сенсу. Ми бачимо, що навколо української залізниці точиться дискусія і найчастіше вона має політичний характер. Ситуація, що склалася, вимагає від усіх зацікавлених сторін заспокоїтись і дозволити керівництву, яке має чітку стратегію та бюджет на цей рік, спокійно виконувати плани і наміри, які перед ним стоять. І якщо все буде відбуватись відповідно до плану, тоді можна буде говорити про якісь терміни досягнення конкретного ефекту. Найважливішим для українців є те, щоб самим собі не ставити перепони і не заважати.

— Якою Ви бачите Укрзалізницю в майбутньому?

— Про те, що Укрзалізниця має великий потенціал, знають всі. І слово «потенціал» використовується вже давно. Але окрім потенціалу є реальність і фактична ситуація, яка вимагає «інтенсивної терапії» та невідкладного втручання, а також значних фінансових ресурсів. Таке самозадоволення, що Укрзалізниця багато років є потужною фірмою, магнатом і єдиним залізничним перевізником в Україні має врешті решт закінчитись. Потрібно починати думати про будівництво сильної компанії, орієнтованої на європейський та світові ринки, а не тільки внутрішній. І якщо б я прогнозував, якою буде Укрзалізниця через кілька років, то я переконаний, що вона має всі шанси стати однією із двох-трьох найважливіших в Європі транспортних компаній. Внаслідок, це вплине на якість послуг, на фінансовий стан фірми, а також на якість життя працівників, на можливість виплачувати їм адекватну до поставлених цілей і завдань зарплату.

— Пане Томашу, Ваші побажання колегам-залізничникам.

— Бажаю, щоб залізничники повірили, що зміни зробити можна, що може бути інакше. Щоб хотіли не тільки заявляти бажання відмовитись від певних звичок, поведінки та участі в корупційних схемах. Щоб зрозуміли, що це їх фірма і будь-які дії, які шкодять фірмі, зашкодять колегам і їм самим. Якщо ментальний підхід не зміниться, не буде викинутий з голови колег-залізничників спосіб мислення, який був характерним для радянської людини, то будь-які зміни і реформи будуть неможливими.