Міжнародний техніко-економічний журнал «Українська залізниця»

Провідне залізничне видання, яке охоплює весь спектр найбільш актуальних проблем галузі. Його головними цілями є підвищення корпоративного іміджу кожної із залізниць України, конкурентоспроможності Укрзалізниці, її репутації та стабільності.

Спираючись на власний досвід під час роботи, як в експлуатації, так і на підприємстві-виробнику обладнання, та враховуючи особливості поточного періоду роботи підприємств, висвітлено бачення проблем, які виникають через складання недостатньо продуманого технічного завдання та дискримінаційних умов договорів у документації тендерних торгів.

На сьогодні підвищилась відповідальність посадових осіб за складання документації тендерних торгів (надалі ДКТ), особливо під час процедур на ProZorro. Технічне завдання (надалі ТЗ), як складова частина ДКТ, привертає особливу увагу, оскільки зрозуміло, що існує лише дві можливості відхилити пропозицію — кваліфікаційні вимоги до учасника та технічні вимоги до предмету закупівлі.

Окрім формальної відповідальності є ще такий фактор, як відношення посадових осіб, керівників підрозділів саме до економічної ефективності роботи свого підприємства. Буває, що ними враховуються лише питання поточної експлуатації «за будь-яку ціну» або потреба поповнення виробничих засобів у підпорядкованих підрозділах. Мало хто обраховує, наскільки суттєвою є та «ціна», з точки зору витрат. Причина в тому, що більшість підприємств, які спроможні виконувати закупівлі, це так звані «природні монополії», як то: енергетики, газівники, залізничники. Ці підприємства працюють на бюджетних ресурсах, на тарифах. Інколи, у тих хто складає ДКТ навіть не виникає запитання економії ресурсів в сенсі «купувати обладнання достатнього рівня якості за менші гроші». Це суто психологічний аспект. У кращому випадку діють за принципом: «нам потрібне найкраще», розуміючи так, що найкраще — то найдорожче, але це не завжди так.

Наша думка, що найкраще обладнання — це обладнання найбільш економічно ефективне. Виходячи із спеціалізації нашого підприємства, а це діагностичне обладнання, економічна ефективність — це виконання обладнанням функцій, що вимагаються та відповідність стандартам діапазонів вимірювань і класу точності за можливо меншої ціни. Ніяких надмірностей. ТЗ має бути нейтральним, щоб ніхто не зміг пред’явити претензії щодо лобіювання, особистої зацікавленості посадової особи, яка приймає рішення. Наприклад, принцип складання ТЗ на пересувну електротехнічну лабораторію (далі ЕТЛ) наступний: «ЕТЛ — це не є силовий трансформатор, чи вимикач, чи обмежувач. Це ергономічне, організоване робоче місце для проведення випробувань, оснащене випробувальним обладнанням». Виходячи з цього потрібно лише вказати функції лабораторії та комплектацію приладами. На наш погляд, користувачу не потрібні суто технологічні речі: напруга чи струм пропалення, ємність акустичних конденсаторів, ізоляційне середовище апаратів, конструкція перемикачів тощо. Бо, таким чином, можна дійти до абсурду — вказувати виробнику кількість витків обмотки випробувального трансформатора чи навіть колір, у який варто пофарбувати трансформатор. Безумовно, такі вимоги — це лобіювання тільки одного виробника та знищення конкурентного середовища, оскільки продукція кожного має свої конструктивні особливості.

На сьогодні ситуація із фінансовим становищем підприємств є досить складною. В таких умовах, на нашу думку, співвідношення «ціна – якість» продукції чи послуг не завжди є достатньо ефективним критерієм з економічної точки зору. Більш ефективним є дотримання критерію «необхідно та достатньо» щодо технічних параметрів у сукупності із меншою ціною. Нами відзначені факти, що існує тенденція вимагати надмірні технічні параметри. Наприклад, можливість рефлектометра працювати на кабельних лініях довжиною до 120 км. Але враховуючи, що закупку здійснює служба електропостачання, констатуємо, що довжина силового кабелю не буває більшою ніж 10 – 12 км. Або для пошукового генератора вимагається робоча частота 5000 – 10000 Гц, але хоча пошук пошкоджень може відбуватися на частотах 500, 1000, 2000 Гц без втрати якості пошуку при достатній чутливості та захисту від завад промчастоти. Незрозуміла також вимога, щоб напруга блоку пропалювання була 40 кВ, хоча загальновідомо, що попереднє пропалювання, зниження перехідного опору місця пошкодження, виконує випробувальний трансформатор. Суперечлива вимога щодо конкретних цифр напруги та ємності конденсатору акустики, бо також всім відомо, що визначальною величиною є енергія розряду у кДж. Найбільше нас, виробників, вражає бажання мати струм пропалювання десятки чи навіть сотні ампер. На жаль, хоча цю вимогу висувають електротехнічні спеціалісти, вони не враховують, якої шкоди можна завдати кабелю великими струмами пропалювання чи великою енергією акустики — оскільки це є процеси однофазного дугового замикання на землю. Вони створюють перенапруги як частотою 50 Гц, так і гармоніки із великими амплітудами, через які ізоляція швидко деградує. Цей перелік суперечливих вимог можна продовжувати і далі.

Що стосується лабораторій на шасі автомобілів, то вимога до постачальника придбати автомобіль, одночасно із терміном відтермінування оплати за договором на 30, 60, 90 днів — це фактично дискримінація постачальників (зазвичай малих підприємств) з боку замовників (зазвичай гігантів-монополістів). Зрозуміла зручна позиція їх менеджерів із закупівель «отримати все разом» за одну закупку. Також зрозуміло намагання менеджменту замовника безкоштовно кредитувати своє підприємство за рахунок малих підприємств, поліпшуючи фінансові показники особисто своєї роботи. Але ж потрібно зважати на реальний стан речей. Авто (шасі під ЕТЛ) купується постачальником за валюту, його вартість складає 50 – 70% вартості ЕТЛ, термін постачання автомобіля дилером складає 1 – 2 місяці після 100% передоплати. Додайте ще місяць монтажу ЕТЛ, потім ще 30 – 90 днів відтермінування оплати в умовах інфляції. Обігові кошти малого підприємства «заморожуються» на 3 – 6 місяців, що унеможливлює участь вітчизняного виробника у таких тендерах при тому що функціонал та якість ЕТЛ та приладів українських виробників вже близькі до європейських. Тому є прохання вести рівноправні відносини та складати рівноправні договори.

Ще одною проблемою є штучно створені деякими державними та недержавними організаціями обов’язкові умови із сертифікації обладнання чи послуг, внесення їх у реєстри. Тобто це намагання залишити регуляторний тиск, незважаючи на вимоги сучасного часу. Наприклад, внесення засобів вимірювальної техніки у Держреєстр; ліцензування робіт/послуг у ДСНС; сертифікація підприємств на відповідність ISO-9001. А персонал замовників копіює такі вимоги, часто не враховуючи відсутність їх необхідності та ігноруючи підвищення вартості обладнання через це. Наприклад, для виконання послуг із діагностики електрообладнання вимагається інколи формальний статус експертної організації, який можна придбати тільки за чималі гроші. Тобто, ускладнюють ситуацію самі Замовники, вносячи ці формальні умови до ТЗ. Хоча, саме для діагностики достатньо добровільної сертифікації системи вимірювань підприємства (аналог старої атестації на право проведення вимірювань). Другий приклад - деякі види діагностування, наприклад, електромагнітна діагностика заземлення підстанцій 35 – 750 кВ за методикою СОУ 31.2-21677681-19:2009 (надалі ЕМД ЗП), це технічно дуже складне завдання. Формально статус експертної організації має будь який регіональний експертно-технічний центр охорони праці. Свого часу, на початку їхнього створення, їм було надано такий статус, щоб надалі примушувати підприємства замовляти діагностичні послуги саме у них. Тобто державою цілеспрямовано створювався монополіст. Але, насправді вони не мають знань, досвіду та технічних засобів випробувань електрообладнання 35 кВ та вище, особливо ЕМД ЗП, проте беруть участь у торгах на такі послуги.

Державні організації діють через регуляторні нормативні документи, недержавні — через інформаційну обробку посадових осіб та технічних спеціалістів. Хоча, насправді, формальна сертифікація не здатна захистити замовників від неякісної продукції або неякісних робіт/послуг. Посадові особи віддають перевагу переписуванню у ТЗ формальних умов, часто просто копіюючи їх із сторонніх джерел. Виходячи з досвіду роботи в експлуатації, зниження ризиків «потрапляння в халепу» можливе лише за особистої участі керівника підрозділу та його спеціалістів у процесі аналізу якості обладнання, що поставляється або аналізу відповідності кваліфікації підрядника тої складності роботи, що планується. Тобто потрібно поїхати до виробника чи постачальника, подивитися виробництво, або вивчити їх продукцію (результати роботи), знайти відгуки колег-енергетиків з інших підприємств чи відомств.

Також іноді керівники первинної ланки недостатньо вміють планувати «до дрібниць» бюджет на експлуатацію та розвиток окремого підрозділу. Буває, що вимога планування наперед, за цілий календарний рік, викликає навіть роздратування та неприйняття. Однак, тільки через наполегливу працю, виникає вміння робити і цю частину роботи. Це важливо, бо для вдалої закупівлі потрібний адекватний бюджет, який має враховувати не тільки поточну ціну в період закупівлі, але й інфляцію, нестабільність гривні, умови договору, які закладають додаткові ризики, що збільшують ціну. 

 Щоб врахувати все це, потрібно ще на стадії планування бюджету наступного року провести «моніторинг ринку» — зателефонувати потенційним постачальникам ТМЦ і робіт/послуг та обговорити вказані умови договору, залучаючи до обговорення юристів підприємства. Тільки після цього спланувати реальний бюджет. Для фінансового планування таких великих організацій, як ПАТ «Укрзалізниця», єдино можливий саме такий підхід, щоб планування було адекватним, відповідним до реалій роботи в сучасних умовах. 

Автор: О. В. Гуртяк, головний інженер ТОВ «ВКФ «Молнія»